Аби гарантувати, що Його Одкровення досягне своєї мети встановлення єдиного світу й захистить єдність громади бахаї, Бахаулла призначив старшого сина, Абдул-Баха, Центром Завіту й установив створення Всесвітнього Дому Справедливості. Надалі Абдул-Баха уклав принципи функціонування Всесвітнього Дому Справедливості та приписав, що після Його смерті бахаї мають об’єднатися навколо Його старшого онука Шоґі Еффенді, якого Він призначив Хранителем Віри Бахаї.

І Всесвітньому Дому Справедливості, і Хранителю було доручено впроваджувати закони, захищати Віру й застосовувати принципи Віри Бахаї до потреб суспільства, що постійно розвивається.

Упродовж 36 років Шоґі Еффенді з надзвичайною далекоглядністю, мудрістю й відданістю систематично підтримував розвиток, поглиблював розуміння та зміцнював єдність громади бахаї, яка зростала й дедалі повніше відбивала різноманіття людської сім’ї.

Під керівництвом Шоґі Еффенді унікальна система, яку дав Бахаулла для керування справами громади, продовжувала швидко розвиватися в усьому світі. Шоґі Еффенді перекладав Писання Бахаї англійською мовою, розвивав духовний та адміністративний центр Віри у Святій Землі й у тисячах написаних листів дав глибоке пояснення духовному виміру цивілізації й динаміці соціальних змін, відкривши натхненне бачення майбутнього людства.

«Усі були вражені широким спектром Його досягнень і характером його керівництва, що пробудило в жменьці пересічних людей здібності й можливості, про існування яких вони самі не здогадувалися..» – Девід Хофман, письменник і ведучий

Життя й робота Шоґі Еффенді

Починаючи з 1921 року й до кінця життя (до 1957 року) Шоґі Еффенді був цілком занурений у покладену на нього роботу Хранителя Віри Бахаї. Під його проводом відбувалися зростання й розвиток громади бахаї по всьому світу на важливому етапі становлення.

Ранні роки

Шоґі Еффенді, будучи нащадком як Баба, так і Бахаулли, народився в місті Акка в той період, коли його Дід, Абдул-Баха, ще перебував у в’язниці. З ранніх років стійкість віри в поєднанні з глибокою відданістю своєму Дідові мотивували кожну дію Шоґі Еффенді. Однією з його цілей було вивчити англійську мову, щоб мати можливість служити секретарем і перекладачем Абдул-Баха, тому навесні 1920 року він почав навчатися в Оксфордському університеті й досяг високого рівня володіння англійською мовою.

Звістка про вознесіння Абдул-Баха в листопаді 1921 року стала тяжким ударом для Шоґі Еффенді. Повернувшись до Хайфи в стані глибокого горя, він дізнався, що Абдул-Баха у Своїй праці «Воля й Заповіт» призначив його Хранителем Віри Бахаї.

Попри глибокі особисті переживання Шоґі Еффенді енергійно взявся за виконання непростих обов’язків. Його наміром було виконати положення, які згодом він визначив як три «хартії» Віри Бахаї: «Скрижаль гори Кармель», написана Бахауллою, яка встановлювала розвиток Всесвітнього Центру Бахаї на Святій Землі; «Воля й Заповіт» Абдул-Баха, у якій викладені засади розвитку адміністрації бахаї, і написані Абдул-Баха «Скрижалі Божественного Плану», що висвітлюють керівні принципи та шляхи глобального розширення громади бахаї.

Після вознесіння Абдул-Баха Віра Бахаї перейшла на новий етап свого розвитку. Період, який Шоґі Еффенді описував як «Апостольська Епоха», або «Героїчна Епоха», завершився, і настав час «Епохи Становлення». Його власне положення Хранителя Віри передбачало підхід і стиль керівництва, що докорінно відрізнялися від тих, які демонстрував Абдул-Баха.

У 1937 році Шоґі Еффенді одружився з Мері Максвелл з Монреаля, Канада, яка згодом стала відома світу бахаї як Аматуль-Баха Рухійя Ханум. Кілька років потому в посланні Національним Духовним Зборам Бахаї Канади Хранитель описав її так: «…моя помічниця, щит мій… і мій невтомний соратник у важких задачах, що стоять переді мною».

Створення Адміністрації Бахаї

Розвиток Адміністративного Ладу Бахаулли перебував у центрі уваги діяльності Шоґі Еффенді. Розвиваючись, інститути бахаї скеровують і координують дії громад і окремих бахаї, забезпечуючи виконання Божественного Плану. Початкова структура виборних місцевих і національних інститутів бахаї — Духовних Зборів — була необхідна для управління справами громади, що зростала. Шоґі Еффенді керував зародженням цих інститутів, аби вони могли здійснювати широкий спектр видів діяльності, таких як поширення Вчення, видавництво літератури й організація життя громади, навчаючись процесу колективного прийняття рішень, як це передбачено Бахауллою.

У 1937 році, через 16 років після вознесіння Абдул-Баха, адміністративний потенціал у деяких країнах досяг достатнього рівня, і Шоґі Еффенді зміг розпочати реалізацію планів з подальшого поширення Вчення Бахаї та створення громад по всій планеті для виконання «Скрижалей Божественного Плану».

Для спрямування й підтримки цієї роботи Хранитель призначив на кожному континенті «Десниць Справи Божої» — видатних бахаї, яких згодом назвав «головними розпорядниками новонародженої Світової Співдружності Бахаулли». Функція інституту Десниць Справи полягала в тому, щоб спрямовувати ініціативи з поширення Вчення Бахаї, надихати громади, розвивати Збори й допомагати в їхній роботі, а також забезпечувати моральне лідерство й підтримку вірян. У 1951 році Шоґі Еффенді призначив членів Міжнародної Ради Бахаї, яку назвав попередницею Всесвітнього Дому Справедливості. У 1954 році було також засновано інститут Допоміжних Колегій для надання допомоги Десницям Справи.

Розбудова громади бахаї

Для реалізації завдань Божественного Плану Абдул-Баха — утвердження Віри Бахаї в кожній країні — Хранитель з перших днів свого служіння заохочував і надихав на той час іще порівняно невелику групу бахаї на поширення Віри по всій планеті. Дехто відразу відгукнувся на його заклик. У перших рядах була американська журналістка Марта Рут, яка перетнула земну кулю принаймні чотири рази й принесла звістку про Вчення Бахаулли багатьом душам, у тому числі румунській королеві Марії — першій коронованій особі, яка прийняла Віру. Шоґі Еффенді регулярно листувався з Мартою Рут і багатьма іншими людьми, які наважились покинути свої домівки, аби поширювати Віру.

Шоґі Еффенді в молодості.

По мірі зростання кількості бахаї та підвищення їхньої здатності діяти Шоґі Еффенді приводив у дію «Скрижалі Божественного Плану» Абдул-Баха, систематично надаючи настанови, що сприяли збільшенню числа національних громад бахаї та подальшому поширенню Віри. До 1953 року Він закликав бахаї розпочати те, що він описав як «доленосний, десятирічний, всесвітній Духовний Хрестовий Похід, який пробуджує душі». У рамках цієї кампанії бахаї по всьому світу досягли вражаючих результатів. На момент вознесіння Абдул-Баха 35 країн були відкриті для Віри Бахаї, але лише кілька з них мали прообрази організацій на національному рівні. На час смерті Шоґі Еффенді 1957 року бахаї проживали у 219 суверенних державах, залежних територіях і великих островах. До 1963 року було обрано 56 національних рад, відомих як Національні Духовні Збори, а також понад 4500 Місцевих Духовних Зборів, а бахаї проживали в більш ніж 15 000 населених пунктів.

Всесвітній Центр Бахаї

Шоґі Еффенді тонко відчував гармонію й самостійно розробив планування пишних садів на горі Кармель.

У роки свого служіння у Святій Землі Шоґі Еффенді розпочав процес створення Центру Віри, яка вже охоплювала весь світ, долаючи, як часто здавалося, незборимі перешкоди.

З-поміж багатьох завдань, які йому належало виконати, одне було особливо вагомим — захистити Святилище Бахаулли, прилеглі будівлі та землі. Зокрема важливо було зберегти право власності на землю й прикрасити навколишні території, чим Він також займався до кінця життя.

У Хайфі він опікувався зведенням надбудови Святилища Баба на горі Кармель, що, прикрашене золотим куполом, стало відоме як «Королева Кармель». Він заклав пишні сади навколо обох Святилищ і придбав, відновив і прикрасив інші численні місця, пов’язані з історією Віри.

Щоб створити умови для функціонування Всесвітнього Адміністративного Центру Віри на горі Кармель, Шоґі Еффенді окреслив Дугу на схилі гори, уздовж якої з часом мали розташуватися будівлі міжнародних інститутів Віри Бахаї. Зведення першої з них, будівлі Міжнародного Архіву, було завершено незадовго до його смерті.

Кризи й перемоги

За часів служіння Шоґі Еффенді міжнародне співтовариство бахаї, розвиток якого Він скеровував, зазнавало численних випробувань: нацистська влада переслідувала німецьких бахаї; декотрих бахаї заарештували й допитали в Туреччині; велика громада в Ашґабаді зазнала послідовних переслідувань з боку радянської влади у 20–30-ті роки, а згодом була репресована; в Ірані посилювалася протидія Вірі; будинок Бахаулли в Багдаді був захоплений, і не було можливості повернути його.

Пізня фотографія Шоґі Еффенді, який оглядає сади в Бахджі.

З характерним для нього спокоєм і розумінням Шоґі Еффенді бачив потенційні можливості для тріумфу в усіх кризах, крізь які проходили бахаї. Наприклад, у Єгипті суд виніс низку рішень, які, хоча на перший погляд здавалися несприятливими, були сприйняті Шоґі Еффенді як визнання незалежного характеру Віри Бахаї. Допомагаючи співтовариству бахаї вживати заходів у національних судах і на міжнародній арені для захисту своїх основних прав, Він також пояснював, як можна бачити в цих труднощах можливість для подальшого поширення Віри.

Смерть Шоґі Еффенді

Незважаючи на величезний тягар відповідальності й обов’язків Хранитель весь свій вільний час, який міг виділити, присвячував зустрічам з паломниками зі Сходу й Заходу, які відвідували Святу Землю. Він зустрічався з ними, надихав їх і скеровував їхні дії, ділився новинами про прогрес громади бахаї в усьому світі.

У листопаді 1957 року, під час поїздки до Лондону з метою купівлі меблів і оздоблень для будівель і садів Всесвітнього Центру Бахаї, Шоґі Еффенді раптово захворів і пішов із життя у віці 60 років. Це викликало глибоку скорботу бахаї всього світу. Він був похований на цвинтарі Нью-Саутгейт у північній частині Лондона. Сьогодні це місце молитов і роздумів для відвідувачів з усього світу.