Писання
Абдул-Баха
Абдул-Баха писав Волю і Заповіт з 1901 по 1908 роки. Шогі Еффенді, Хранитель Віри Бахаї, зазначав, що цей документ, який має неоціненне значення для бахаї, «може розглядатися як Хартія Нового Світового Порядку». В Волі та Заповіті Абдул-Баха розкриває характер Адміністративного Порядку, стверджує його основи, доповнює його принципи, наголошує на необхідності його встановлення та називає його основні Інститути.
Збірка промов і бесід Абдул-Баха, виголошених у Парижі (1911–1912) під час Його подорожі країнами Заходу, де Він пояснює ключові принципи Віри Бахаї: єдність людства, рівність чоловіків та жінок, відмова від релігійних і расових упереджень, гармонія між релігією й наукою, важливість моральної і духовної доброчесності тощо. У цих промовах наголошується, що справжня релігія має вести до любові, єдності і служіння людству, а духовний розвиток є так само важливим, як і матеріальний прогрес.
«Скрижалі Божественного Плану» — визначна збірка з 14 листів, написаних Абдул-Баха в період з березня 1916 по березень 1917 року, у найбуремніші часи Першої світової війни. Перебуваючи під постійною загрозою в Палестині та будучи майже повністю відрізаним від зовнішнього світу, Він адресував ці послання послідовникам Віри Бахаї у Північній Америці. Вони стали масштабним, детально продуманим закликом до поширення вчення Бахаулли про мир, єдність та духовне оновлення в усіх куточках земної кулі.
Історичне і духовне значення цієї праці для Віри Бахаї і світу є фундаментальним, оскільки вона заклала основу для подальшого глобального розширення релігії. Шоґі Ефенді, Хранитель Віри Бахаї, назвав цей монументальний твір «Хартією навчання» і «Хартією духовного завоювання планети». Разом із Волею і Заповітом Абдул-Баха та Скрижаллю Кармелі Бахаулли, цей текст вважається однією з трьох головних хартій Віри Бахаї, слугуючи головним дороговказом та планом дій для поширення духовного послання всьому людству.