Великі релігійні системи, що направляють людство впродовж тисячоліть, можна, по суті, розглядати як поступовий процес розгортання однієї релігії, яка віками оновлюється, розкриваючись у міру того, як людство рухається від однієї стадії колективного розвитку до іншої. Релігія – це система знань і практики, яка, разом із наукою, просуває цивілізацію вперед в ході історії.
Сьогодні релігія не може бути точно такою ж, якою вона була в попередні епохи. Багато що з того, що в сучасному світі вважається релігією, необхідно, як вірять бахаї, переглянути в світлі засадничих істин, затверджених Бахауллою: єдність Бога, єдність релігій і єдність людства.
«Подивися уважно, що в цьому світі буття все суще потребує оновлення. Поглянь на навколишній матеріальний світ, і ти побачиш, що відбувається в ньому нині велике оновлення. Думки змінилися, спосіб життя став іншим, науки і мистецтва розквітають, з’явилися нові відкриття і винаходи, сприйняття загострилося. І чи можливо тоді, щоб така життєво важлива сила, як релігія – запорука великих успіхів людства, найвірніший шлях до досягнення життя вічного, джерело нескінченної досконалості, світло обох світів – не оновлювалася?»
(Вибране з Писаннь Абдул-Баха, с. 49)
Бахаулла встановив незаперечний стандарт: якщо релігія стає джерелом роз’єднання, відчуження або розбіжностей – тим паче насильства і терору – краще обійтися без неї. Справжня релігія пізнається по плодах. Релігія повинна підносити людство, сприяти єдності, виховувати добру вдачу, заохочувати пошук істини, розширювати людську свідомість, просувати соціальну справедливість і допомагати поліпшенню світу. Справжня релігія забезпечує моральну основу для гармонійних взаємин між людьми, громадами та громадськими інститутами в різноманітних і складних соціальних системах. Вона виховує праведний характер, прищеплює терпіння, співчуття, прощення, великодушність і відданість високим ідеалам. Вона забороняє завдавати шкоди іншим і закликає душі докладати зусиль на благо людства. Вона наділяє баченням, що охоплює весь світ, і очищає серце від егоцентризму й упереджень. Вона надихає їх прагнути матеріального і духовного добробуту для всіх, бачити своє щастя в мирі інших, просувати знання і науку, бути засобом істинної радості й оживляти все людство.
Релігія визнає, що істина одна, і тому вона повинна перебувати в гармонії з наукою. Якщо наука і релігія сприймаються як взаємодоповнюючі системи, то вони дають людям потужний засіб для досягнення нових і дивних осяянь про природу дійсності й оточуючого їх світу, і кожна система отримує користь від впливу іншої. Якщо наука не зважає на точку зору релігії, то може стати вразливою перед догматичним матеріалізмом. Релігія без науки стає жертвою забобон та сліпого наслідування минулого. У писання бахаї сказано:
«Узгодьте ваші вірування з наукою. Протиріч не існує, оскільки істина – одна. Коли релігія, звільнена від забобонів, традицій і сліпих догм, проявить свою узгодженість з наукою, в світі виникне велика сила, що об’єднує та очищає, яка знищить всі війни, розбіжності, чвари та конфлікти, і тоді людство об’єднається силою Божественної Любові».
(Абдул-Баха, Паризькі бесіди, с. 99)
Справжня релігія облагороджує людське серце і вносить вклад у перетворення суспільства. Вона дає розуміння істинної природи людства і принципів, відповідно до яких цивілізація може рухатися вперед. У цей критичний момент людської історії єдність людства – основоположний духовний принцип нашого часу. Це просте твердження відображає глибоку істину, яка, як тільки буде визнана, розкриє неспроможність усіх колишніх уявлень про перевагу певної раси або нації. Це щось більше, ніж заклик до взаємної поваги і почуття доброї волі між різними народами світу, якими б важливими вони не були. Якщо дивитися на її логічний висновок, ця істина передбачає органічні зміни самої структури суспільства і підтримує його взаємини.
