Вогненна Скрижаль

Особливі Молитви

В Ім’я Бога, Найдревнішого, Найвеличнішого.
Воістину, серця праведних охоплені вогнем розлуки: де ж відблиск світла Лику Твого, о Коханий світів?
Ті, що наближені до Тебе, покинуті в темряві розпачу: де ж сяєво світанку возз’єднання з Тобою, о Жадання світів?
Тіла обраних Твоїх лежать, охоплені трепетом, у віддаленій пустелі: де ж океан присутності Твоєї, о Ти, Хто зачаровує світи?
Руки в палкому жаданні здійняті до небес милості Твоєї та великодушності: де ж дощі дарів Твоїх, о Ти, Хто відповідає світам?
Невірні повстали у свавіллі з усіх боків: де ж непереборна сила можновладного пера Твого, о Завойовнику світів?
Гавкіт псів лунає зусібіч: де ж лев лісу могуття Твого, о Карателю світів?
Холод скував усе людство: де ж тепло любові Твоєї, о Полум’я світів?
Страждання досягло апогею: де ж знаки підтримки Твоєї, о Рятівнику світів?
Пітьма охопила більшість народів: де ж блиск величі Твоєї, о Сяєво світів?
Шиї людей витягнуті в озлобленні: де ж мечі відплати Твоєї, о Знищувачу світів?
Приниження досягло найбільшої глибини: де ж символи слави Твоєї, о Славо світів?
Скорботи дошкуляють Явителю Імені Твого — Всемилосердний: де ж радість Вранішньої Зорі Одкровення Твого, о Насоло́до світів?
Муки спіткали всі народи землі: де ж знамена втіхи Твоєї, о Радосте світів?
Бачиш Ти Серце Світання знамень Своїх, завішене порочними навіюваннями: де ж персти могуття Твого, о Владо світів?
Пекельна спрага охопила всіх людей: де ж ріка благодаті Твоєї, о Милосте світів?
Жадібність полонила весь рід людський: де ж утілення зречення, о Господи світів?
Бачиш Ти Скривдженого цього самотнім у вигнанні: де ж воїнства небес Веління Твого, о Вседержителю світів?
Покинуто мене в чужій землі: де ж символи вірності Твоєї, о Довіро світів?
Смертельна агонія охопила всіх людей: де ж вирування Твого океану вічного життя, о Життя світів?
Нашіптування Сатани було вдихнуто в кожне створіння: де ж метеор вогню Твого, о Світоче світів?
Сп’яніння пристрастю спотво́рило більшість роду людського: де ж вранішні зорі чистоти, о Жадання світів?
Бачиш Ти, як Скривдженого цього, неначе завісою, огорнуто тиранством серед сирійців: де ж сяєво вранішнього світла Твого, о Світоче світів?
Бачиш Ти, заборонено Мені мовити: то звідки ж пролунають наспіви Твої, о Солове́ю світів?
Більшість народу занурена у фантазії та суєтні уявлення: де ж виразники безсумнівності Твоєї, о Засвідчення світів?
Баха́ в морі смутку потопає: де ж Ковчег спасіння Твого, о Рятувальнику світів?
Бачиш Ти Вранішню Зорю речення Свого в темряві творіння: де ж сонце небес милості Твоєї, о Ти, Хто дарує світло світам?
Світочі істини й чистоти, відданості й честі загасили: де ж знамення карального гніву Твого, о Рушію світів?
Чи бачиш Ти когось, хто заступається за Тебе або замислюється над тим, що спіткало Його на стезі любові Твоєї? Тепер перо Моє завмирає, о Коханий світів.
Гілки Божественного Древа Лот зламано бурхливими штормами долі: де ж прапори допомоги Твоєї в скруті, о Звитяжцю світів?
Лик цей сховано під прахом наклепу: де ж вітерці співчуття Твого, о Милосердя світів?
Шати святості заплямовані людьми омани: де ж убрання святості Твоєї, о Окрасо світів?
Море благодаті завмерло від заподіяного руками людськими: де ж хвилі щедрості Твоєї, о Жадання світів?
Двері, що ведуть до Божественної Присутності, замкнені тиранією недругів Твоїх: де ж ключ дару Твого, о Ти, Хто відмикає світи?
Жовкне листя через отруйні вітри заколоту: де ж злива з хмар щедрості Твоєї, о Дарувальнику світів?
Всесвіт затьмарений порохом гріха: де ж вітерці прощення Твого, о Ти, Хто прощає світи?
Юнак цей покинутий на самоті в пустельному краю: де ж дощ небесної милості Твоєї, о Обдаровувачу світів?
О Верховне Перо, почули Ми найсолодший поклик Твій у царстві вічному: прислухайся ж до того, що промовляють Вуста Величі, о Скривджений світів!
Якби не холод, як тоді восторжествував би запал слів Твоїх, о Тлумачу світів?
Якби не лихо, як тоді засяяло б сонце терпіння Твого, о Світоче світів?
Не тужи через нечестивих. Створено Тебе було, аби терпів Ти і витримував, о Терпіння світів.
Яким чарівним був світанок Твій на обрії Завіту серед підбурювачів заколоту та прагнення Твоє до Бога, о Кохання світів.
Завдяки Тобі знамено незалежності встановлено було на найвищих вершинах і море щедрості здійнялося, о Вознесіння світів!
Через самотність Твою засяяло Сонце Єдності, і вигна́нням Твоїм убралася земля Єдності. Будь же терплячим, о Ти, Вигна́ння світів.
Зробили Ми приниження вбранням слави, а страждання — окрасою храму Твого, о Гордосте світів.
Бачиш Ти, що сповнені серця ненависті, та не помічати — Тобі, о Ти, Приховувачу гріхів світів.
Коли блищать мечі, рушай уперед! Коли співають стріли, продовжуй наступати! О Ти, Жертвоприношення світів.
Заплачеш Ти чи заплакати мені? Радше заридаю я над нечисленністю поборників Твоїх, о Ти, Хто змусив плакати світи.
Воістину, почув я Поклик Твій, о Всеславний Коханий, і нині лице Баха́ палає жаром страждання та вогнем сяйного слова Твого, і повстав Він у відданості на місці жертвоприношення, сподіваючись на благовоління Твоє, о Промислителю світів.
О Алі-Акбар, подякуй Господу за Скрижаль цю, від якої можеш вдихнути аромат лагідності Моєї та дізнатися те, що спіткало Нас на стезі Бога, Обожнюваного всіх світів.
Якщо всі слуги читатимуть і міркуватимуть над цим, запалено буде в жилах їхніх вогонь, що запалить світи.

Бахаулла