ІНСТИТУТ СІМ’Ї

ВЧЕННЯ БАХАЇ

 

 

 

«Бог — немає рівного Йому — створив жінку й чоловіка, аби жили вони в найтіснішій дружбі й були ніби одна душа. Вони суть два помічники одне одному, два близьких товариша, кожен з яких повинен піклуватися про благополуччя іншого». – Абдул-Баха

Закон про шлюб установлений Бахауллою в Книзі Законів. Шлюб Бахаї полягає в досягненні фізичної та духовної гармонії між членами подружжя, щоб вони могли постійно розвивати одне в одному духовне й перебували в радісному союзі в усіх Божих світах. Бахаї рекомендовано одружуватися, однак лише сам віруючий приймає рішення про те, чи створювати йому власну сім’ю.

«Одружуйтесь, о люди, аби міг народитися від вас той, хто згадає Мене серед слуг Моїх; це одна з Моїх заповідей вам; виконуйте її, і хай вона допомагає вам». – Бахаулла

Перед одруженням необхідно вивчити характер майбутнього чоловіка (чи дружини) і скласти уявлення одне про одного. Мотивом для укладення шлюбу може бути лише взаємне бажання з’єднатися вічними узами. Після того як зроблено вибір супутника життя, слід спитати дозволу всіх живих батьків. Цей закон зміцнює живу тканину суспільства, переплітає зв’язки всередині сім’ї, розвиваючи почуття вдячності та поваги дітей до батьків, що допомагає уникнути ворожнечі й неприязні між сім’ями.

Церемонія одруження Бахаї дуже проста й має проводитися в той самий день, що й цивільне оформлення шлюбу: у присутності двох свідків наречений і наречена промовляють уголос особливий вірш: «Ми будемо всі, воістину, виконувати волю Бога».

Коли чоловік і жінка беруть шлюб у єдності й гармонії, вони стають єдиною істотою.

Одруження дає людині можливість вести спосіб життя, який є природним і правильним. Цнотливість означає стриманість і незаплямованість у статевому житті як до, так і після одруження:— абсолютну чистоту до шлюбу, а в шлюбі — незмінну вірність обраному супутнику життя. Вірність має бути не лише фізичною, вона має виявлятися в усьому: у думках, словах і справах.

Коли чоловік і жінка беруть шлюб у єдності й гармонії, вони стають єдиною істотою. Їх єднання, дружба й любов приносять плоди в духовному світі: до їх сім’ї притягується милість Божа — і в матеріальному: діти народжуються в любові.

Виховувати своїх дітей — непорушний обов’язок батьків. Діти повинні підкорятися батькам, а не батьки — дітям. Мати народжує дітей, піклується про них у дитинстві, а отже, є їхнім першим вихователем, тому саме дочкам, а не синам, слід віддавати перевагу в питанні отримання освіти.

«…основну відповідальність за виховання дитини — і це неодноразово акцентується в Писаннях — несе мати, єдиним привілеєм якої є створення в домі такої атмосфери, яка сприяла б як фізичному, так і духовному благополуччю й розвитку дітей». – Шоги Эффенди

Хоча мати є першим вихователем дитини й має найбільший вплив на її розвиток, відповідальність за виховання дітей покладена також і на батька.

Усі питання в сім’ї вирішуються на раді, на якій обговорюються проблеми в усій їх повноті в дусі любові та взаємоповаги. За будь-яких обставин бахаї слід уживати всіх можливих заходів для збереження сім’ї. В Ученні розлучення дозволяється але не схвалюється. Шлюбний союз вважається священним.

«Хай славен буде Той, Хто створив усе парами — і дари земні, і самих людей, і речі, яких їм не дано осягти. А найвище від інших союзів — союз людей, особливо якщо він створений у любові до Господа. Так явлена буде одвічна згода; так закладається основа духовної любові». – Абдул-Баха