ШОҐІ ЕФФЕНДІ

Аби гарантувати, що Його Одкровення досягне своєї мети встановлення єдиного світу й захистить єдність общини бахаї, Бахаулла призначив свого Старшого Сина, Абдул-Баха, Центром Свого Заповіту й установив створення Всесвітнього Дому Справедливості. Надалі Абдул-Баха склав принципи функціонування Всесвітнього Дому Справедливості та приписав, що після Його смерті бахаї мають об’єднатися навколо Його старшого онука Шоґі Еффенді, якого Він призначив Хранителем Віри Бахаї.

І Всесвітньому Дому Справедливості, і Хранителю було доручено впроваджувати закони, захищати Віру й застосовувати принципи Віри Бахаї до потреб суспільства, що постійно розвивається.

Упродовж 36 років Шоґі Еффенді з надзвичайною далекоглядністю, мудрістю й відданістю систематично підтримував розвиток, поглиблював розуміння та зміцнював єдність общини бахаї, яка зростала й дедалі повніше відбивала різноманіття людської сім’ї.

Під керівництвом Шоґі Еффенді унікальна система, яку дав Бахаулла для керування справами общини, продовжувала швидко розвиватися в усьому світі. Шоґі Еффенді перекладав Писання Бахаї англійською мовою, розвивав духовний та адміністративний центр Віри у Святій Землі й у тисячах написаних ним листів дав глибоке пояснення духовному виміру цивілізації й динаміці соціальних змін, відкривши натхненне бачення майбутнього людства.

«Усі були вражені широким спектром Його досягнень і характером його керівництва, що пробудило в жменьці пересічних людей здібності й можливості, про існування яких вони самі не підозрювали..» – Девід Хофман, автор і ведучий

Життя й робота Шоґі Еффенді

Починаючи з 1921 року й до кінця свого життя 1957 року Шоґі Еффенді був цілком занурений у покладену на нього як Хранителя Віри Бахаї роботу. Під його проводом відбувалися зростання й розвиток общини бахаї по всьому світу на важливому етапі свого становлення.

Ранні роки

Шоґі Еффенді, будучи нащадком як Баба, так і Бахаулли, народився в місті Акка в той період, коли його Дід, Абдул-Баха, ще перебував у в’язниці. З ранніх років стійкість віри в поєднанні з глибокою відданістю своєму Дідові мотивували кожну дію Шоґі Еффенді. Однією з його цілей було вивчити англійську мову, щоб мати можливість служити секретарем і перекладачем Абдул-Баха, тому навесні 1920 року він почав навчатися в Оксфордському університеті й досяг високого рівня володіння англійською мовою.

Звістка про вознесіння Абдул-Баха в листопаді 1921 року стала тяжким ударом для Шоґі Еффенді. Повернувшись до Хайфи в стані глибокого горя, він дізнався, що Абдул-Баха у Своїй «Волі й Заповіті» призначив його Хранителем Віри Бахаї.

Попри глибокі особисті переживання Шоґі Еффенді енергійно взявся за виконання непростих обов’язків. Його наміром було виконати положення, які згодом він визначив як три «хартії» Віри Бахаї: «Скрижаль гори Кармель», написана Бахауллою, яка встановлювала розвиток Всесвітнього Центру Бахаї на Святій Землі; «Воля й Заповіт» Абдул-Баха, у якій викладені засади розвитку адміністрації бахаї, і написані Абдул-Баха «Скрижалі Божественного Плану», що висвітлюють керівні принципи та шляхи глобального розширення общини бахаї.

Після вознесіння Абдул-Баха Віра Бахаї перейшла на новий етап свого розвитку. Період, який Шоґі Еффенді описував як «Апостольська Епоха», або «Героїчна Епоха», завершився, настав час «Епоха Становлення». Його власне положення Хранителя Віри передбачало підхід і стиль керівництва, що докорінно відрізнялися від тих, які демонстрував Абдул-Баха.

У 1937 році Шоґі Еффенді одружився з Мері Максвелл з Монреаля, Канада, яка згодом стала відома світу бахаї як Аматуль-Баха Рухійя Ханум. Кілька років потому в посланні Національним Духовним Зборам Бахаї Канади Хранитель описав її так: «…моя помічниця, щит мій… і мій невтомний соратник у важких задачах, що стоять переді мною».

Створення Адміністрації Бахаї

Розвиток Адміністративного Порядку Бахаулли перебував у центрі уваги діяльності Шоґі Еффенді. Розвиваючись, інститути бахаї скеровують і координують дії общин і окремих бахаї, забезпечуючи виконання Божественного Плану. Початкова структура вибірних місцевих і національних інститутів бахаї — Духовних Зборів — була необхідна для управління справами общини, що зростала. Шоґі Еффенді керував зародженням цих інститутів, аби вони могли здійснювати широкий спектр видів діяльності, таких як поширення Вчення, видавництво літератури й організація життя общини, навчаючись процесу колективного прийняття рішень, як це передбачено Бахауллою.

У 1937 році, через 16 років після вознесіння Абдул-Баха, адміністративний потенціал у деяких країнах досяг достатнього рівня, і Шоґі Еффенді зміг розпочати реалізацію планів з подальшого поширення Вчення Бахаї та створення общин по всій планеті для виконання «Скрижалей Божественного Плану».

Для спрямування й підтримки цієї роботи Хранитель призначив на кожному континенті «Десниць Справи Божої» — видатних бахаї, яких згодом назвав «головними розпорядниками новонародженої Світової Співдружності Бахаулли». Функція інституту Десниць Справи полягала в тому, щоб спрямовувати ініціативи з поширення Вчення Бахаї, надихати общини, розвивати Збори й допомагати в їхній роботі, а також забезпечувати моральне лідерство й підтримку віруючих. У 1951 році Шоґі Еффенді призначив членів Міжнародної Ради Бахаї, яку назвав попередницею Всесвітнього Дому Справедливості. У 1954 році було також засновано інститут Допоміжних Колегій для надання допомоги Десницям Справи.

Розширення общини бахаї

Для реалізації задач Божественного Плану Абдул-Баха — утвердження Віри Бахаї в кожній землі — Хранитель з перших днів свого служіння заохочував і надихав на той час іще порівняно невелику групу бахаї на поширення Віри по всій планеті. Дехто відразу відгукнувся на його заклик. У перших рядах була американська журналістка Марта Рут, яка перетнула земну кулю принаймні чотири рази й принесла звістку про Вчення Бахаулли багатьом душам, у тому числі румунській королеві Марії — першій коронованій особі, яка прийняла Віру. Шоґі Еффенді регулярно листувався з Мартою Рут і багатьма іншими людьми, які наважились покинути свої домівки, аби поширювати Віру.

shoghi-effendi-college
Шоґі Еффенді в молодості.

У міру зростання кількості бахаї та підвищення їхньої здатності діяти Шоґі Еффенді приводив у дію «Скрижалі Божественного Плану» Абдул-Баха, систематично надаючи інструкції, що сприяли збільшенню числа національних громад бахаї та подальшому поширенню Віри. До 1953 року Він закликав бахаї розпочати те, що Він описав як «доленосний, десятирічний, всесвітній Духовний Хрестовий Похід, який пробуджує душі». У рамках цієї кампанії бахаї по всьому світу досягли вражаючих результатів. На момент вознесіння Абдул-Баха 35 країн були відкриті для Віри Бахаї, але лише кілька з них мали прообрази організацій на національному рівні. На час смерті Шоґі Еффенді 1957 року бахаї проживали у 219 суверенних державах, залежних територіях і великих островах. До 1963 року було обрано 56 національних рад, відомих як Національні Духовні Збори, а також понад 4500 Місцевих Духовних Зборів, а бахаї проживали в більш ніж 15 000 населених пунктів.

Всесвітній Центр Бахаї

shoghi-effendi-monument-gardensШоґі Еффенді тонко відчував гармонію й самостійно розробив планування пишних садів на горі Кармель.

У роки свого служіння у Святій Землі Шоґі Еффенді розпочав процес створення Центру Віри, яка вже охоплювала весь світ, долаючи, як часто здавалося, нездоланні матеріальні перешкоди.

З-поміж багатьох завдань, які йому належало виконати, одне була особливо вагомим — захистити Усипальницю Бахаулли, будівлі та прилеглі землі. У тому числі важливо було зберегти право власності на землю й прикрасити навколишні території, чим Він також займався до кінця Свого життя.

У Хайфі Він опікував зведення надбудови Усипальниці Баба на горі Кармель, що, прикрашена золотим куполом, стала відома як «Королева Кармель». Він заклав пишні сади навколо обох Усипальниць і придбав, відновив і прикрасив інші численні місця, пов’язані з історією Віри.

Для того щоб створити умови для функціонування Всесвітнього Адміністративного Центру Віри на горі Кармель, Шоґі Еффенді окреслив Дугу на схилі гори, уздовж якої з часом мали розташуватися будівлі міжнародних інститутів Віри Бахаї. Зведення першої з них, будівлі Міжнародного Архіву, було завершено незадовго до Його смерті.

Кризи й перемоги

За часів служіння Шоґі Еффенді міжнародне співтовариство бахаї, розвиток якого Він скеровував, зазнавало численних випробувань: нацистська влада переслідувала німецьких бахаї; декотрих бахаї заарештували й допитали в Туреччині; велика громада в Ашґабаді зазнала послідовних переслідувань з боку радянської влади у 20–30-ті роки, а згодом була репресована; в Ірані посилювалася протидія Вірі; будинок Бахаулли в Багдаді був захоплений, і не було можливості повернути його.

shoghi-effendi-in-bahjiПізня фотографія Шоґі Еффенді, який оглядає сади в Бахджі.

З характерним для Нього спокоєм і розумінням Шоґі Еффенді бачив потенційні можливості для тріумфу в усіх кризах, крізь які проходили бахаї. Наприклад, у Єгипті суд виніс низку рішень, які, хоча на перший погляд здавалися несприятливими, були сприйняті Шоґі Еффенді як визнання незалежного характеру Віри Бахаї. Допомагаючи співтовариству бахаї вживати заходів у національних судах і на міжнародній арені для захисту своїх основних прав, Він також пояснював, як можна бачити в цих труднощах можливість для подальшого поширення Віри.

Смерть Шоґі Еффенді

Незважаючи на величезний тягар відповідальності й обов’язків Хранитель весь свій вільний час, який міг виділити, присвячував зустрічам з паломниками зі Сходу й Заходу, які відвідували Святу Землю. Він зустрічався з ними, надихав їх і скеровував їхні дії, ділився новинами про прогрес общини бахаї в усьому світі.

У листопаді 1957 року, під час візиту в Лондон з метою купівлі меблів і оздоблень для будівель і садів Всесвітнього Центру Бахаї, Шоґі Еффенді раптово захворів і пішов із життя у віці 60 років. Це викликало глибоку скорботу бахаї всього світу. Він був похований на цвинтарі Нью-Саутгейт у північній частині Лондона. Сьогодні це місце молитов і роздумів для відвідувачів з усього світу.

Чтобы гарантировать, что Его Откровение достигнет своей цели установления единого мира и защитит единство общины бахаи, Бахаулла назначил своего Старшего Сына, Абдул-Баха, Центром Своего Завета и установил создание Всемирного Дома Справедливости. В дальнейшем Абдул-Баха разработал принципы функционирования Всемирного Дома Справедливости и предписал, что после Его кончины бахаи должны объединиться вокруг Его старшего внука Шоги Эффенди, которого Он назначил Хранителем Веры Бахаи.

И Всемирному Дому Справедливости, и Хранителю было поручено вводить законы, защищать Веру и применять принципы Веры Бахаи к нуждам постоянно развивающегося общества.

В течение 36 лет Шоги Эффенди с необычайной дальновидностью, мудростью и преданностью систематически поддерживал развитие, углублял понимание и укреплял единство общины бахаи, которая росла и все полнее отражала разнообразие всей человеческой семьи.

Под руководством Шоги Эффенди уникальная система, данная Бахауллой для управления делами общины, продолжала быстро развиваться по всему миру. Он переводил Писания Бахаи на английский язык, развивал духовный и административный центр Веры в Святой Земле и в тысячах написанных им писем дал глубокое объяснение духовному измерению цивилизации и динамике социальных изменений, открыв вдохновляющее видение будущего человечества.

Все были поражены столь широким спектром его достижений и характером его руководства, пробудившем в горстке обычных людей способности и возможности, о существовании которых они сами не предполагали…

– Дэвид Хофман, автор и ведущий

Жизнь и работа Шоги Эффенди

Начиная с 1921 года и до дня своей смерти в 1957 году, Шоги Эффенди был полностью погружен в возложенную на него, как Хранителя Веры Бахаи, работу. Под его руководством происходили рост и развитие общины бахаи по всему миру на важном этапе своего становления.

Ранние годы 

Шоги Эффенди, будучи потомком как Баба так и Бахауллы, родился в Акке в тот период, когда его Дедушка, Абдул-Баха, все еще был в заточении. С ранних лет, стойкость веры в сочетании с глубокой преданностью к своему Деду мотивировали каждое действие Шоги Эффенди. Одной из его целей было освоение английского языка, чтобы иметь возможность служить в качестве секретаря и переводчика Абдул-Баха, поэтому, весной 1920 года он начал учебу в Оксфордском университете, где достиг высокого уровня владения английским языком.

Весть о вознесении Абдул-Баха в ноябре 1921 года стала тяжелым ударом для Шоги Эффенди. Вернувшись в Хайфу в состоянии глубокого горя, он узнал, что Абдул-Баха в Своей “Воле и Завещании” назначил его Хранителем Веры Бахаи.

Несмотря на глубокие личные переживания Шоги Эффенди энергично приступил к исполнению непростых обязанностей. Его намерением было выполнить положения, которые он впоследствии определил как три “хартии” Веры Бахаи: “Скрижаль горы Кармель”, написанная Бахауллой, которая устанавливала развитие Всемирного Центра Бахаи на Святой Земле; “Воля и Завещание” Абдул-Баха, излагавшая основы развития администрации бахаи; и написанные Абдул-Баха “Скрижали Божественного Плана”, дающие руководящие принципы и пути глобального расширения общины бахаи.

После вознесения Абдул-Баха Вера Бахаи вступила в новый этап своего развития. Период, который Шоги Эффенди описывал, как “Апостольская Эпоха” или “Героический Век”, закончился, пришло время “Века Созидания”. Его собственное положение Хранителя Веры подразумевало подход и стиль руководства совершенно отличные от тех, которые демонстрировал Абдул-Баха.

В 1937 году Шоги Эффенди женился на Мэри Максвелл из Монреаля, Канада, которая впоследствии стала известна миру бахаи как Аматуль-Баха Рухийя Ханум. Несколько лет спустя, в послании Национальному Духовному Собранию Бахаи Канады, Хранитель описал ее как “моя помощница, щит мой … и мой неутомимый соратник в трудных задачах, стоящих передо мной.”

Создание Администрации Бахаи

Развитие Административного Порядка Бахауллы находилось в центре внимания деятельности Шоги Эффенди. По мере своего развития, институты бахаи направляют и координируют действия общин и отдельных бахаи, обеспечивая выполнение Божественного Плана. Первоначально структура избираемых местных и национальных институтов бахаи, Духовных Собраний, требовалась для управления делами растущей общины. Шоги Эффенди руководил зарождением этих институтов с тем, чтобы они могли осуществлять широкий спектр видов деятельности, таких как распространение Учения, издательство литературы и организации жизни общины, учась процессу коллективного принятия решений, как это предусмотрено Бахауллой.

В 1937 году, спустя 16 лет после вознесения Абдул-Баха, административный потенциал в ряде стран достиг достаточного уровня, и Шоги Эффенди смог приступить к реализации планов по дальнейшему распространению Учения Бахаи и созданию общин по всей планете для выполнения “Скрижалей Божественного Плана”.

Для направления и поддержки этой работы, Хранитель назначил “Десниц Дела Божьего”, выдающихся бахаи на каждом континенте, которых он позже назвал “главными распорядителями зарождающегося Мирового Содружества Бахауллы”. Функцией института Десниц Дела заключалась в том, чтобы направлять инициативы по распространению Учения Бахаи, вдохновлять общины, развивать Собрания и помогать их работе, а также обеспечивать моральное лидерство и поддержку верующих. В 1951 году Шоги Эффенди назначил членов Международного Совета Бахаи, который он назвал предшественником Всемирного Дома Справедливости. В 1954 году был также основан институт членов Вспомогательных Коллегий для оказания помощи Десницам Дела.

Расширение общины бахаи

Для реализации задач Божественного Плана Абдул-Баха – установления Веры Бахаи в каждой земле – Хранитель с первых дней своего служения поощрял и воодушевлял тогда еще сравнительно небольшую группу бахаи на распространение Веры по всей планете. Некоторые сразу отозвались на его призыв. В первых рядах была американская журналистка, Марта Рут, которая пересекла земной шар по меньшей мере четыре раза и принесла весть об Учении Бахауллы бесчисленным душам, в том числе румынской королеве Марии – первой коронованной особе, которая приняла Веру. Шоги Эффенди вел регулярную переписку с Мартой Рут и многими другими людьми, которые решились покинуть свои дома, чтобы распространять Веру.

(фото) Шоги Эффенди в молодости

По мере роста количества бахаи и повышения их способности действовать, Шоги Эффенди приводил в действие “Скрижали Божественного Плана” Абдул-Баха, систематически предоставляя инструкций, способствующие росту числа национальных общин бахаи и дальнейшему распространению Веры. К 1953 году призвал бахаи начать то, что он описал как «судьбоносный, пробуждающий души, десятилетний, всемирный Духовный Крестовый Поход”. В рамках этой кампании бахаи по всему миру достигли удивительных результатов. К моменту вознесения Абдул-Баха 35 стран были открыты для Веры Бахаи, но только некоторые из них имели прообразы организаций на национальном уровне. Ко времени кончины Шоги Эффенди в 1957 году, бахаи проживали в 219 суверенных государствах, зависимых территориях и крупных островах. К 1963 году было избрано 56 национальных советов, известных как Национальные Духовные Собрания, а также более чем 4500 Местных Духовных Собраний, и бахаи проживали в более чем 15000 населенных пунктах.

Всемирный Центр Бахаи

(фото) Шоги Эффенди тонко чувствовал гармонию и самостоятельно разработал планировку великолепных садов на горе Кармель

В годы своего служения Шоги Эффенди в Святой Земле начал процесс создания Центра Веры, которая уже охватывала весь мир, превозмогая, как часто казалось, непреодолимые материальные препятствия.

Среди многих задач, стоящих перед ним, одна была особенно весомой – защитить Усыпальницу Бахауллы, здания и земли, примыкающие к ней. В том числе было важно сохранить право собственности на землю и украсить ее окрестности, чем он так же занимался до конца своей жизни.

В Хайфе он курировал строительство надстройки Усыпальницы Баба на горе Кармель, которая, украшенная золотым куполом, стала известна как “Королева Кармель”. Он заложил великолепные сады вокруг обеих Усыпальниц и приобрел, восстановил и украсил многие другие места, связанные с историей Веры.

Для того, чтобы создать условия для функционирования Всемирного Административного Центра Веры на горе Кармель, Шоги Эффенди обозначил Дугу на склоне горы, вокруг которой со временем должны были расположиться здания международных институтов Веры Бахаи. Строительство первого из них, здание Международного Архива, было завершено незадолго до его кончины.

Кризисы и победы

Во времена служения Шоги Эффенди международное сообщество бахаи, развитие которого он направлял, проходило через многочисленные испытания: нацистская власть преследовала немецких бахаи; несколько бахаи были арестованы и допрошены в Турции; обширная община в Ашхабаде испытывала последовательное преследование со стороны советских властей в 20-30-е годы – а в последствии была репрессирована; в Иране возрастало противодействие Вере; дом Бахауллы в Багдаде был захвачен и отсутствовала возможность получить его обратно.

Поздняя фотография Шоги Эффенди, осматривающего сады в Бахджи

С характерным для него спокойствием и пониманием Шоги Эффенди видел потенциальные возможности для триумфа во всех кризисах, через которые проходили бахаи. Например, в Египте суд вынес серию решений, которые, хотя на первый взгляд казались неблагоприятными, были восприняты Шоги Эффенди как признание независимого характера Веры Бахаи. Помогая сообществу бахаи принимать меры в национальных судах и на международной арене для защиты своих основных прав, он также объяснял, как можно видеть в происходящих трудностях возможности для последующего продвижения работы Веры.

Смерть Шоги Эффенди

Несмотря на огромное бремя ответственности и обязанностей, Хранитель посвящал все свободное время, которое он мог выделить, встречам с паломниками как с Востока так и с Запада, посещающими Святую Землю. Он встречался с ними, воодушевлял и направлял их действия, делился новостями о прогрессе общины бахаи во всем мире.

В ноябре 1957 года, во время визита в Лондон с целью покупки мебели и украшений для зданий и садов Всемирного Центра Бахаи, Шоги Эффенди внезапно заболел и скончался в возрасте 60 лет. Это вызвало глубокую скорбь бахаи всего мира. Он был похоронен на кладбище Нью-Саутгейт в северной части Лондона. Сегодня это место молитвы и размышлений для посетителей со всего мира.

ШОҐІ ЕФФЕНДІ

Аби гарантувати, що Його Одкровення досягне своєї мети встановлення єдиного світу й захистить єдність общини бахаї, Бахаулла призначив свого Старшого Сина, Абдул-Баха, Центром Свого Заповіту й установив створення Всесвітнього Дому Справедливості. Надалі Абдул-Баха склав принципи функціонування Всесвітнього Дому Справедливості та приписав, що після Його смерті бахаї мають об’єднатися навколо Його старшого онука Шоґі Еффенді, якого Він призначив Хранителем Віри Бахаї.

 

І Всесвітньому Дому Справедливості, і Хранителю було доручено впроваджувати закони, захищати Віру й застосовувати принципи Віри Бахаї до потреб суспільства, що постійно розвивається.

Упродовж 36 років Шоґі Еффенді з надзвичайною далекоглядністю, мудрістю й відданістю систематично підтримував розвиток, поглиблював розуміння та зміцнював єдність общини бахаї, яка зростала й дедалі повніше відбивала різноманіття людської сім’ї.

Під керівництвом Шоґі Еффенді унікальна система, яку дав Бахаулла для керування справами общини, продовжувала швидко розвиватися в усьому світі. Шоґі Еффенді перекладав Писання Бахаї англійською мовою, розвивав духовний та адміністративний центр Віри у Святій Землі й у тисячах написаних ним листів дав глибоке пояснення духовному виміру цивілізації й динаміці соціальних змін, відкривши натхненне бачення майбутнього людства.

 

Усі були вражені широким спектром Його досягнень і характером його керівництва, що пробудило в жменьці пересічних людей здібності й можливості, про існування яких вони самі не підозрювали…

Девід Хофман, автор і ведучий

 

Життя й робота Шоґі Еффенді

Починаючи з 1921 року й до кінця свого життя 1957 року Шоґі Еффенді був цілком занурений у покладену на нього як Хранителя Віри Бахаї роботу. Під його проводом відбувалися зростання й розвиток общини бахаї по всьому світу на важливому етапі свого становлення.

 

Ранні роки

Шоґі Еффенді, будучи потомком як Баба, так і Бахаулли, народився в місті Акка в той період, коли його Дід, Абдул-Баха, ще перебував у в’язниці. З ранніх років стійкість віри в поєднанні з глибокою відданістю своєму Дідові мотивували кожну дію Шоґі Еффенді. Однією з його цілей було вивчити англійську мову, щоб мати можливість служити секретарем і перекладачем Абдул-Баха, тому навесні 1920 року він почав навчатися в Оксфордському університеті й досяг високого рівня володіння англійською мовою.

Звістка про вознесіння Абдул-Баха в листопаді 1921 року стала тяжким ударом для Шоґі Еффенді. Повернувшись до Хайфи в стані глибокого горя, він дізнався, що Абдул-Баха у Своїй «Волі й Заповіті» призначив його Хранителем Віри Бахаї.

Попри глибокі особисті переживання Шоґі Еффенді енергійно взявся за виконання непростих обов’язків. Його наміром було виконати положення, які згодом він визначив як три «хартії» Віри Бахаї: «Скрижаль гори Кармель», написана Бахауллою, яка встановлювала розвиток Всесвітнього Центру Бахаї на Святій Землі; «Воля й Заповіт» Абдул-Баха, у якій викладені засади розвитку адміністрації бахаї, і написані Абдул-Баха «Скрижалі Божественного Плану», що висвітлюють керівні принципи та шляхи глобального розширення общини бахаї.

Після вознесіння Абдул-Баха Віра Бахаї перейшла на новий етап свого розвитку. Період, який Шоґі Еффенді описував як «Апостольська Епоха», або «Героїчне століття», завершився, настав час «Століття Творення». Його власне положення Хранителя Віри передбачало підхід і стиль керівництва, що докорінно відрізнялися від тих, які демонстрував Абдул-Баха.

У 1937 році Шоґі Еффенді одружився з Мері Максвелл з Монреаля, Канада, яка згодом стала відома світу бахаї як Аматуль-Баха Рухія Ханум. Кілька років потому в посланні Національним Духовним Зборам Бахаї Канади Хранитель описав її так: «…моя помічниця, щит мій… і мій невтомний соратник у важких задачах, що стоять переді мною».

 

Створення Адміністрації Бахаї

Розвиток Адміністративного Порядку Бахаулли перебував у центрі уваги діяльності Шоґі Еффенді. Розвиваючись, інститути бахаї скеровують і координують дії общин і окремих бахаї, забезпечуючи виконання Божественного Плану. Початкова структура вибірних місцевих і національних інститутів бахаї — Духовних Зборів — була необхідна для управління справами общини, що зростала. Шоґі Еффенді керував зародженням цих інститутів, аби вони могли здійснювати широкий спектр видів діяльності, таких як поширення Вчення, видавництво літератури й організація життя общини, навчаючись процесу колективного прийняття рішень, як це передбачено Бахауллою.

У 1937 році, через 16 років після вознесіння Абдул-Баха, адміністративний потенціал у деяких країнах досяг достатнього рівня, і Шоґі Еффенді зміг розпочати реалізацію планів з подальшого поширення Вчення Бахаї та створення общин по всій планеті для виконання «Скрижалей Божественного Плану».

Для спрямування й підтримки цієї роботи Хранитель призначив на кожному континенті «Десниць Справи Божої» — видатних бахаї, яких згодом назвав «головними розпорядниками новонародженої Світової Співдружності Бахаулли». Функція інституту Десниць Справи полягала в тому, щоб спрямовувати ініціативи з поширення Вчення Бахаї, надихати общини, розвивати Збори й допомагати в їхній роботі, а також забезпечувати моральне лідерство й підтримку віруючих. У 1951 році Шоґі Еффенді призначив членів Міжнародної Ради Бахаї, яку назвав попередницею Всесвітнього Дому Справедливості. У 1954 році було також засновано інститут членів Допоміжних Колегій для надання допомоги Десницям Справи.

 

Розширення общини бахаї

Для реалізації задач Божественного Плану Абдул-Баха — утвердження Віри Бахаї в кожній землі — Хранитель з перших днів свого служіння заохочував і надихав на той час іще порівняно невелику групу бахаї на поширення Віри по всій планеті. Дехто відразу відгукнувся на його заклик. У перших рядах була американська журналістка Марта Рут, яка перетнула земну кулю принаймні чотири рази й принесла звістку про Вчення Бахаулли багатьом душам, у тому числі румунській королеві Марії — першій коронованій особі, яка прийняла Віру. Шоґі Еффенді регулярно листувався з Мартою Рут і багатьма іншими людьми, які наважились покинути свої домівки, аби поширювати Віру.

 

(фото) Шоґі Еффенді в молодості

 

У міру зростання кількості бахаї та підвищення їхньої здатності діяти Шоґі Еффенді приводив у дію «Скрижалі Божественного Плану» Абдул-Баха, систематично надаючи інструкції, що сприяли збільшенню числа національних общин бахаї та подальшому поширенню Віри. До 1953 року Він закликав бахаї розпочати те, що Він описав як «доленосний, десятирічний, всесвітній Духовний Хрестовий Похід, який пробуджує душі». У рамках цієї кампанії бахаї по всьому світу досягли вражаючих результатів. На момент вознесіння Абдул-Баха 35 країн були відкриті для Віри Бахаї, але лише кілька з них мали прообрази організацій на національному рівні. На час смерті Шоґі Еффенді 1957 року бахаї проживали у 219 суверенних державах, залежних територіях і великих островах. До 1963 року було обрано 56 національних рад, відомих як Національні Духовні Збори, а також понад 4500 Місцевих Духовних Зборів, а бахаї проживали в більш ніж 15 000 населених пунктів.

 

Усесвітній Центр Бахаї

(фото) Шоґі Еффенді тонко відчував гармонію й самостійно розробив планування пишних садів на горі Кармель

 

У роки свого служіння у Святій Землі Шоґі Еффенді розпочав процес створення Центру Віри, яка вже охоплювала весь світ, долаючи, як часто здавалося, нездоланні матеріальні перешкоди.

З-поміж багатьох завдань, які йому належало виконати, одне була особливо вагомим — захистити Усипальницю Бахаулли, будівлі та прилеглі землі. У тому числі важливо було зберегти право власності на землю й прикрасити навколишні території, чим Він також займався до кінця Свого життя.

У Хайфі Він опікував зведення надбудови Усипальниці Баба на горі Кармель, що, прикрашена золотим куполом, стала відома як «Королева Кармель». Він заклав пишні сади навколо обох Усипальниць і придбав, відновив і прикрасив інші численні місця, пов’язані з історією Віри.

Для того щоб створити умови для функціонування Всесвітнього Адміністративного Центру Віри на горі Кармель, Шоґі Еффенді окреслив Дугу на схилі гори, уздовж якої з часом мали розташуватися будівлі міжнародних інститутів Віри Бахаї. Зведення першої з них, будівлі Міжнародного Архіву, було завершено незадовго до Його смерті.

 

Кризи й перемоги

За часів служіння Шоґі Еффенді міжнародне співтовариство бахаї, розвиток якого Він скеровував, зазнавало численних випробувань: нацистська влада переслідувала німецьких бахаї; кількох бахаї заарештували й допитали в Туреччині; велика община в Ашґабаді зазнала послідовних переслідувань з боку радянської влади у 20–30-ті роки, а згодом була репресована; в Ірані посилювалася протидія Вірі; будинок Бахаулли в Багдаді був захоплений, і не було можливості повернути його.

(фото) Пізня фотографія Шоґі Еффенді, який оглядає сади в Бахджі

 

З характерним для Нього спокоєм і розумінням Шоґі Еффенді бачив потенційні можливості для тріумфу в усіх кризах, крізь які проходили бахаї. Наприклад, у Єгипті суд виніс низку рішень, які, хоча на перший погляд здавалися несприятливими, були сприйняті Шоґі Еффенді як визнання незалежного характеру Віри Бахаї. Допомагаючи співтовариству бахаї вживати заходів у національних судах і на міжнародній арені для захисту своїх основних прав, Він також пояснював, як можна бачити в цих труднощах можливість для подальшого поширення Віри.

 

Смерть Шоґі Еффенді

Незважаючи на величезний тягар відповідальності й обов’язків Хранитель весь свій вільний час, який міг виділити, присвячував зустрічам з паломниками зі Сходу й Заходу, які відвідували Святу Землю. Він зустрічався з ними, надихав їх і скеровував їхні дії, ділився новинами про прогрес общини бахаї в усьому світі.

У листопаді 1957 року, під час візиту в Лондон з метою купівлі меблів і оздоблень для будівель і садів Усесвітнього Центру Бахаї, Шоґі Еффенді раптово захворів і пішов із життя у віці 60 років. Це викликало глибоку скорботу бахаї всього світу. Він був похований на цвинтарі Нью-Саутгейт у північній частині Лондона. Сьогодні це місце молитов і роздумів для відвідувачів з усього світу.