ПОКЛОНІННЯ ТА СЛУЖІННЯ

 

ДІЯЛЬНІСТЬ

 

 

 

Молитва — невід’ємна духовна бесіда душі зі своїм Творцем, пряма й без посередників. Це духовна їжа, що підтримує життя духу. Подібно до вранішньої роси вона приносить свіжість серцю, очищує його, звільняючи від прив’язаності настійливого его. Це — вогонь, що спалює завіси, і світло, яке осяває наш шлях. На крилах молитви душа підноситься в небеса Божі й наближується до божественної істини. Від молитви залежить розвиток безмежних здібностей душі й притягнення щедрот Божих. Приховані в молитві сили проявляються тоді, коли спонуканням до неї служить любов до Бога без жодного страху чи упередженості, вільна від облуди й забобонів. Солодкі наспіви молитви тішать і звеличують серце, підкріплюючи проникну потужність Слова Бога, надихаючи на беззавітне служіння людству.

Молитви, які бахаї промовляють уранці, увечері чи в інший час, можна вибрати із численних молитов, відкритих Бабом, Бахауллою та Абдул-Баха. Скільки часу ми повинні молитися та яку кількість молитов потрібно прочитати, залежить від наших потреб і нашої духовної жаги.

Бахаулла зробив молитву законом для цієї епохи й дав нам молитви на всі випадки життя. Він Сам вклав особливу силу в деякі з них, наприклад в обов’язкові молитви. Ці обов’язкові молитви слід читати наодинці з Богом. У Вірі Бахаї не існує соборної молитви, під час якої люди читають обов’язкову молитву разом відповідно до певного ритуалу. Молитва за небіжчика — єдина соборна молитва, приписана законом Бахаї. Решту молитов можна промовляти як наодинці, так і в присутності інших людей.

Бахаї проводять зустрічі, часто у своїх домівках, на яких як бахаї, так і їхні друзі об’єднуються в молитві. Молитовні зустрічі, подібні до цих, сприяють пробудженню в учасників духовної сприйнятливості та, як і інші акти служіння, створюють модель життя общини, сповненого духу поклоніння та спрямованого на досягнення духовного й матеріального процвітання.

Неподільність поклоніння та служіння втілена в інституті Машрикул-Азкар* і є загальним місцем поклоніння, відкритим для всіх мешканців місцевості, незалежно від їхньої релігійної приналежності, походження, національності або статі, і тихою гаванню для найглибших роздумів про духовну реальність і фундаментальні життєві питання, у тому числі про індивідуальну й колективну відповідальність за поліпшення суспільства. Сьогодні у світі снує кілька континентальних Машрикул-Азкар і розпочинається процес виникнення національних і місцевих.

Служіння та поклоніння посідають центральне місце в моделі общинного життя, яку бахаї по всьому світу намагаються втілити в життя. Це два самостійні, але невід’ємні елементи, завдяки яким життя общини рухається вперед.

«Успіх і процвітання залежать від служіння та поклоніння Богу». – Абдул-Баха

«Читайте вірші Божі на сході сонця й на заході щодня». – Бахаулла

* Термін Машрикуль-Азкар уживається по-різному, позначаючи: зібрання віруючих для молитви на сході сонця; приміщення, де співають молитви; структуру, до якої входять центральна будівля, що стає осередком поклоніння в географічній місцевості, і допоміжні заклади, призначені для надання освіти, охорони здоров’я та інших послуг, пов’язаних із соціально-економічним розвитком общини.